В кафедральному соборі 03.12.2022. прот.Димитрий Сидор”, виголосив проповідь на тему, чому люди нецерковні займаються турецьким “томосом та наважуються змінити дату празника Різдва Христового”, що була обублікована на Ютуб: (https://www.youtube.com/watch?v=WL2ajzLhOHU), а також на Фейсбук: (https://fb.watch/hqtMyLAZBF/).

Оскільки, “за матеріалами СБУ розпочато кримінальне провадження за ознаками порушення рівноправності громадян через проповідь настоятеля одного із храмів УПЦ (МП). Встановлено, що на початку грудня цього року священнослужитель називав українців, які бажають святкувати Різдво 25 грудня – «безбожниками-сатаністами». Ініційована СБУ лінгвістична експертиза підтвердила наявність у проповіді ознак приниження національної честі і гідності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями. Досудове розслідування здійснюється органом Національної поліції за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України.”

Обвинуваченим була замовлена юридична та лінгвістична експертиза, вказаної проповіді в Інституту Історії і Філології.
При проведеннні фахівцями Інституту експертизи, використані при досліжденні такі методи: метод структурно-семантичного аналізу, метод дискурсивного аналізу, логіко-синтаксичний метод і вказала наступні висновки.
1. В самій проповіді “Пояснення для безбожників, хотящих святкувати Різдво на 25 грудня. 03.12.2022. прот.Димитрий Сидор”, формулювання “безбожників” і “сатаністів” використовується тількі один раз.
Вони відносятся виключно до дій тих особистостей, чиї
“Умисні дії, спрямовані на розпалювання (…) релігійної ворожнечі та ненависті, (…) образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками (…)
релігійних та інших переконань” (ст.161 п.1 ККУ),
які “вчинені службовою особою” (ст.161 п.2 ККУ),
або “які були вчинені організованою групою осіб” (ст.161 п.3 ККУ),
через приниження ними значення дотримання віруючими УПЦ власної релігійної традиції, агітацію до зміни їх релігійної традиції (що до Юліанського календаря),
а також тиск і погрози примушення силовим методом, (в тому числі і законодавчим), відмовитися від дотихчасової релігійної християнської православної традиції України святкування Православного Праздника Різдва Христового 7 січня за Григоріанським календарем (яке припадає на 25 грудня за Юліанським календарем),
а не відносяться до “українців, які бажають святкувати Різдво 25 грудня”.

Ця проповідь спрямована на захист дотихчасової, тисячолітньої традиції українського народу святкувати Різдво за Юліанським календарем, та переконування віруючих кафедрального собору, а сме православних християн УПЦ, не відмовлятися від старовинної істинно української етнічної традиції святкування Різдва Христова 7 січня за новим стилем.
Всіх інших, святкуючих свято Різдва Христова 25 грудня, за новим стилем в проповіді ні одного разу не переконувалось та не агітувалось відмовитись від власної традиції святкування Різдва за новим стилем, а, отже, не може в собі нести ознак правопорушення що містить в ст.161.п.1 ККУ.
В проповіді навіть пропонуються всім бажаючим змінити традицію, з особистих переконань, перейти на нову дату святкування Різдва 25 грудня, що ще раз вказує на відсутність складу злочину ст.161.п.1 ККУ “наявність у проповіді ознак приниження національної честі і гідності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.” відносно “українців, які бажають святкувати Різдво 25 грудня”

Підкреслюємо, що оцінка дій або звернення з наміром переконати змінити власні дії до “українців, які бажають святкувати Різдво 25 грудня” – відсутні взагалі.

Просимо звернути увагу, що тиск, котрий чиниться правоохоронними органами (в тому числі і під час провокаційних обшуків кафедрального собору 14 грудня 2022 року) з приводу присутності в проповідях намагання захистити власні релігійні традиції, а також оскільки релігійні переконання являються виключно субєктивними, то любі спроби (правоохоронців та службових осіб) переконати відмовитись від власних релігійних переконать, культурової, та етнічної традиції містять ознаки злочину ст.161 п.1, а саме “образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями”, а “вчинені службовою особою” ст.161 п.2. , або “які були вчинені організованою групою осіб” ст.161 п.3., несуть за собою покарання “позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років” ст.161.п.3.

Наукові співробітники Інституту Історії і Філософії.

#SaveTheUOC