5 СІЧНЯ 2024р. В УКРАЇНІ В УЖГОРОДІ СТВОРЕНА ПРАВОЗАХИСНА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ  «ПРАВОЗАХИСТ ЗАКАРПАТТЯ» – “PROTECTION OF HUMAN RIGHTS TRANSCARPATHIA”

 

ГО «ПРАВОЗАХИСТ ЗАКАРПАТТЯ», код: 45274495.

Україна, 88005, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, пл.Кирила і Мефодія, будинок 7.

94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у. (основний)

Дата реєстрації: 05.01.2024

Номер запису: 1011141020000000904

Керівник: Сидор Димитрій Димитрович

Адреса електронної пошти:  [email protected]

 

Головний напрям діяльності організації є «здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних та інших інтересів».

 

Що до «захисту прав і свобод» віруючих християн в Україні, а саме віруючих Української Православної Церкви, то “Правозахист Закарпаття” основним напрямом діяльності організації має:

 

інформування українського і міжнародного суспільства, а також українських і міжнародних інституцій відповідальних за дотримання прав людини що до стану речей з дотриманням прав людини в Україні відносно свободи віросповідання, свободи слова, та свободи.

 

ОСНОВНІ СТАТТІ КОНСТИТУЦІЇ

ЩО ДО ГАРАНТІЙ ДОТРИМАННЯ ПРАВА

СВОБОДИ ВІРОСПІВІДАННЯ В УКРАЇНІ

ст.24  та ст.35. Конституції України:
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
та ст.1-5 Закону Про свободу совісті та релігійні організації.
Стаття 1. Завдання Закону
Завданнями цього Закону є:  гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права;
забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії;…
Стаття 3. Право на свободу совісті
Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Стаття 4. Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії
Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов’язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 5. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави
Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.