Ци йсе не обявленіє войны Православной Церкви в Закарпатті? Надіються поразити пастырів, обы разыйшлися овцы!

На днях в мережи Інтернет быв опублікованый список архієреїв УПЦ, в тому числі и всім єпископам-русинам в Закарпатті, якым грозить лишеніє гражданства и арест. Но власти гибы дают архієреям нашым фарисейськый выбор: зобрати свої пожиткы, фінансы и утікнути за границю и заслужити себі сим позор предателя перед віруючими, но не подпасти под маховик гоненія.

А як хтось рішит остатися, то власти в духови повного беззаконія готові вергти їх в гоненія, почати переслідовати судовыми репресіями, при утраті гражданськых прав, конфіскації имущества.

Но, віриме, же большинство архієреїв останутся вірными Церкви и народу Божому, но а раз власти не намірені считатися из нормами законности, то йсе обявленіє войны Православной Церкви.

Уже сталася «приостановка гражданства» первых 13 епископов и  священников УПЦ,  и уже появився новый список из 60 епископів.

В сюй ситуації православні Хустської єпархії, бульшôв частьôв жителі славного православного села Изы, обратилися до Сербського Патріарха из просьбôв взяти под контроль вопрос временного взятія православных Закарпаття под омофор Матери Церкви до 1945 року, Сербської Православної Церкви, аж містных єпископів-русинів из Закарпаття власти злочинно депортують.

Нам прислали копію письма-обращенія до патріарха СПЦ.

Єго Святҍйшеству, Святҍйшему

Патріарху Сербскому Порфирію,

от православных русинôв Закарпаття,

имҍвшых в составҍ Чехословакіи з 1919 по 1946 гг.

в республицҍ Подкарпатська Русь

(нынҍ: Закарпатська область в составҍ Украйины)

Карпаторусскую Православную Церковь Восточную, под омофором Сербського патріарха до 1945 года

Ваше Святҍйшество!

Смиренно просиме Вашего благословенія обратитися ид Вам, як ид своюй, до 1946 года Матери-Церкви, от имени православных русинôв Закарпаття в Украйинҍ, из важнôв просьбôв в сложноє для вҍрующых время!

Єще в маю в 1919 года в Бҍлградҍ встрҍтилися єпископы и провозгласили Сербську Православну Церковь, як автокефальну. 12 септембра 1920 года в Сремськых Карловцах Собор возстановив в Сербськой Церкви патріаршество. В тот же день Патріархом Сербськым быв избраный Бҍлградськый митрополит Димитрій.

Из сёго дня началася новҍйша исторія патріаршества и в Сербіи, и, также, то и на счастья и русинôв Подкарпатськой Руси. Пак лем через три годы, позад Сербии, в 1921 была возстановлена подкарпатскыми русинами в селеніи Иза и наша древня Кирилло-Мефодієвская Карпаторусская Православная Церковь Восточная. Из такым именем Церковь была зареґістрована и екзистовала в такому юридичному статусҍ в Чехословакіи до 1946 года, аж до перехода под омофор патріарха Руської Православної Церкви.

Но Прага всяко мҍшала избрати єпископôв из числа мҍстных русинôв и грубо організовала межи православными т.н. Савватієвськый раскол. Ситуацію спас патріарх Димитрій, который послав на Подкарпатську Русь первого и май лҍпшого єпископа для нашей Церкви, Досифея Жичського.

В августҍ 1920 года под ёго председательством состоялося собраніє, на котрому делегаты от 60-ти православных сел обсудили первоочередны організаційны вопросы Карпаторусской Православной Церкви Восточной.

В 1930 году єпископ Битольськый Іосиф быв назначеный архієреєм из титулом Екзарха Подкарпатской Руси. 2 августа 1931 года возстановлена Мукачевска кафедра, уже из правом Сербськой Церкви назначати на служеніє правящего архієрея из титулом Мукачевськый и Пряшевськый.

По благословенію патріарха Гавриїла Сербського 22 октовбра  1945 года, Закарпатська часть Карпаторусской Православной Церкви Восточной в составҍ земель, войшовшых в СССР, перейшла под омофор Московського Патріарха. Пряшевська же Русь, як друга часть Карпаторусской Православной Церкви Восточной, оставшаяся в составҍ Чехословакіи, войшла в состав Чешськой єпархіи, котра из 1951 года сформовалася як Православна Церковь Чешськых Земель и Словакіи.

Новым было, коли Карпаторусская Православная Церковь Восточная позад Второй Мировой войны перейшла под омофор Патріарха Московського и Всея Руси Алексія. Хотя, просьба русинôв, обы територія республікы Подкарпатська Русь войшла в состав РФСР, была нереалізована, так як грубо была аннексована украйинськыми комуністами в состав УССР из именем Закарпатська область УССР.

В 1991 году позад развала СССР наша територія оказалася в составҍ Независимой Украйины, в котрôй образовалася Автономна Украйинська Православна Церковь Московського Патріархата, котра сформовала из нашей Карпаторусской Православной Церкви Восточной, Мукачево-Ужгородскую митрополію, котру от 29 июля 1994 года раздҍлили на двҍ митрополіи, гдҍ перва – Мукачево-Ужгородська, а друга часть стала из именем Хустсько-Виноградовська митрополія.

В 2014 годҍ состоявся в Києвҍ майдан позад якого нові власти Києва взяли курс на повноє истребленіє Православной Церкви в Украйинҍ путём расколôв, захватôв храмôв уніатами, принятієм антицерковных законôв, по типу Черногоріи, и, накониць, поддержкôв украйинськых раскольникôв патріархом Варфоломеём.

Недавно глава парламента Украйины г. Стефанчук заявив офіціально, же позад войны Украйинська Православна Церковь будет юридично запрҍщена и фізично разогнана. За послҍдні 8 лҍт не лем по всҍй Украйинҍ, но и у нас в Закарпаттю, на основаніи фейка, же в Украйинҍ якоєсь  «московськое православіє», продовжилися захваты нашых русинськых православных храмôв, незаконна їх перерегістрація под незаконну, на наш взгляд, «митрополію Вафроломея» из именем ПЦУ.

Но пак в Закарпаттю Православію 1150 лҍт от св. Кирилла и Мефодія и то мы, русины, вєдно из сербами и болгарами, помагали крестити Києвську Русь. Ситуація из правами вҍруючых в Украйинҍ катастрофічна.

Духовенство и активистôв власти кидают в тюрьмы, налагают незаконні санкції, открывают уголовні діла, или просто плануют изгоняти, а за єдно слово критикы людям грозит от 5 до 15 лҍт тюрьмы.

Смиренно просиме Ваше Святҍйшество, обратити Ваш духовный отчый взор на ситуацію в Украйинҍ, в той єя части, в Закарпаттю, котра пребывала под омофором Сербського патріарха до 1945 года, обы не дати нас, православных русинôв, насильно перевести «в псевдо церковь украйинськых протурецькых раскольникôв», а попросити всяку возможну поддержку от Вашего Святҍйшества.

В якôй формҍ и як нам помочи, опредҍліть самі, аж возможно, в контактҍ из властями Києва, из блаженнейшым митрополитом Онуфрієм и нашыми русинскыми архієреями: митрополитом Мукачевськым и Ужгородськым Феодором и митрополитом Хустсько-Виноградовськым Марком. А также, по отчому, поддержіть нашоє обращеніє ид Вам, бо наші архієреї и духовенство не посмҍют сказати и слово протеста в сюй ситуаціи.

Мы, активисты, захищающі права и свободы православных християн-русинôв в Закарпаттю, просиме Вашоє Святҍйшество поступати, конечно, в рамках Церковных Правил, но и в дусҍ отвҍтственности саме Матери Церкви Сербськой за свойих духовных дҍтей-русинôв, переданых СПЦ в 1945 годҍ под омофор Руської Церкви, а нынҍ – Украйинської.

Со смиренієм и сыновнҍй любовію  ид Вашему Святҍйшеству и Свящ. Синоду СПЦ  От имени активістôв православных русинôв

подпись поставив                                                                                Іоанн Прокоп.