Сербськый Патріарх Порфірій,

предсідатель Священного Синода Єпископôв

 Прес-реліз  Обявлено 28/03/2023

(перевод на русинськый, де «ҍ» читаєтся як «і»)

  Украйинська Православна Церковь, як извҍстно, єдинственна Канонічна и легальна Православна Церковь в Украйинѣ, и в тот же час сама велика релігійна організація в сҍй странҍ. Єї признают всі Православні Церкви міра, а также всі нехристиянські Церкви и конфесії, а неканонічна, раскольницька структура, котра хоть и называєт себе Православнôв Церквôв Украйины, не имҍ́єт даже самого елементарного атрибута церковности, – єї признают лем четыри Православни Церкви, котрі по числу свойих вҍруючых составляют дуже невеликый процент в православному мирозданію. Но, даже аж бы численна диспропорція была в пользу неканонічної структуры, то єсть в ущерб канонічної Церкви, ото бы нич не измҍнило бы на онтологічному уровни: Церковь є Церковь, а нелегальна парасинагога может стати Церквôв лем через покаяніє и канонічну процедуру, а не росчерком чийогось пера.

Украйинська Православна Церковь являєтся не «воюющôв сторонôв», а живôв и дҍйствующôв Церквôв Божôв в єдинствҍ вҍры и литургічного общенія из Руськôв Православнôв Церквôв и Православными Церквами в цҍлому. Вốйны, справедливі и несправедливі, ведут государства, а не церкви́. Само отношеніє до Церкви, як до врага́, носит чудовищный характер в силу того, же члены трагічно конфлікту́ющых сторон, аж они вҍруючі, то вҍруючі єдної и тої же Церкви. Церковь всегда за мир, постоянно молится о мирҍ и робит всë возможноє, обы вражда и ненависть межи людьми и народами змѣнилася дружбôв и любовію. Церковь не дҍлит людей на «свойих» и «чужых», «свойих» и «чужых»; она стараєтся во имя Бога Любви любити всҍх и пастырски заботитися за спасеніє душ и жизней всҍх нуждающыхся в братськôй любви и помощи.

Май лҍпшый примҍр такого отношенія и поведҍнкы даєт нам Украйинська Православна Церковь – єї Первоієрарх Блаженнейшій Митрополит Києвськый и всея Украйины Онуфрій, єї єпископат, духовенство, монахы и вҍруючі люди. По сҍй причинҍ Сербська Православна Церковь из глубокôв заботôв, печальôв и братськôв любовію позираєт на «страданія святых» (Откр. 14, 12; ст. 1, 9) в Украйинҍ, на притҍсненія, насіліє и гоненія, котрі нынешні украйинска власть дҍйствуєт против канонічної Церкви, а значит, и против большинства власних громадян, учитуючи тот факт, же йсе сама многочисленна релігійна громада в странҍ. Гоненія завершилися в послҍдні дні насильницькым захватом храмôв на користь псевдоцерковної раскольницької структуры, имҍ́ющій статус своєобразної «державної церкви» и неформальної інквізіції. Также было объявлено про приближающыйся пик терора, Святая Русь (Святая Русь), купель восточнославянського христианства и Православія в сьогоднішній Украйинҍ, Росії и Бҍлорусії.

Києво-Печерська Лавра з єї святынями являєтся не лем символом и центром православної Украйины, а й ширше, „рускаго свҍта” (як бы ложно не толковали даякі сись термін), но и неизсякаємым исто́чником животворящої духовности для всëго Православія. Бốльше того, духовноє и культурноє достояніє Лавры являєтся надзвычайно важным и зримым елементом не лем Украйины и всей Росії, но и  культурноє наслҍ́дство міра.

В свҍтлҍ сих фактôв рҍшеніє нынҍшнëго державного руководства Украйины про изгнаніє митрополита Онуфрія, монашеської братії и Духовної Академії из Лавры являєтся не чим иным, як синонімом ужасного державного терора против Церкви, а также грубҍйшого нарушенія ëго основных прав, релігійної свободы и свободы совҍсти в цҍлому.

Поведінка украйинського державного руководства свҍдчить про то, же ëго реальна, а может быти, и конечна цҍль состо́йит в тому, обы стерти історичну память и всі слҍды изначального Православія в Украйинҍ, обы измҍнити тот код и історичну ідентичность, котру Церковь кропотливо стро́йила и сохраняла на протязі вҍков, од святого князя Владимира до нашых днів.

Чувствуючи и знаючи, же єдинственна существующа в Украйинҍ Православна Церковь во главҍ из митрополитом Києвськым Ону́фрієм мужньо и спокốйно несет свôй крест и з надҍждôв восходит на Христову и на єї́ Голгофу, мы убҍждені, же Распятый и Воскресшый Господь – благодаря глубокої вҍрҍ, прощеніє и любовь ко всҍм, даже ид врагам по собственному выбору, – обы дати силы Своєй Церкви перенести всі страданія, котрі она довжна и довжна нести. В тот же час мы поднимаєме вопіющи голос против страшної несправедливости, против державного терора против Церкви в Украйинҍ, котра «вопієт до неба». Мы надҍємся, же церкви и релігійні общины, а также учрежденія и організації, котрым небезразличні мир, справедливость и хоть якый ись порядок в мірҍ, осудят грубоє нарушеніє релігійных прав и свобод в Украйинҍ.

Горячо моляся Господу про окончаніє братоубійственної войны на Украйинҍ и скорҍйшому установленію в нюй благодатного міра, мы з вҍрôв, надҍждôв и любовію чекаєм торжество Креста и Воскресенія Христова над силами тьмы, зла и смертьи. Кресту Твоєму поклоняємся, Христе, и празднуєм святоє Твоє Воскресеніє.

Сербськый Патріарх Порфірій,

предсідатель Священного Синода Єпископôв

(конец тексту по-русинськы)
https://news.church.ua/2023/03/29/patriarx-serbskij-porfirij-vistupiv-iz-zayavoyu-na-pidtrimku-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi/#2023-03-29

https://telegra.ph/serb-prav-crkv-teror-nad-upc-rusyn-03-29

Сербський Патріарх Порфірій,

 предсідатель Священного Синода Єпископів.

Сербська Православна Церква, Мати–Церква

православним Закарпаття до 1945 року.

Прес-реліз (переклад на українську мову)

Об’явлено 28/03/2023
Українська Православна Церква, як відомо, єдина канонічна та легальна Православна Церква в Україні, і водночас найбільша релігійна організація у цій країні. Її визнають усі Православні Церкви світу, а також усі нехристиянські Церкви та конфесії, а неканонічна, розкольницька структура, яка хоч і називає себе Православною Церквою України, не має навіть найелементарнішого атрибуту церковності, визнають лише чотири Православні Церкви, які за кількістю своїх віруючих становлять дуже невеликий відсоток у православному світобудові. Звичайно, навіть якби числова диспропорція була на користь неканонічної структури, тобто на шкоду канонічної Церкви, це нічого не змінило б на онтологічному рівні: Церква є Церква, а нелегальна парасинагога може стати Церквою лише через покаяння та канонічну процедуру, а не начерком чиєїсь людини пере.

Українська Православна Церква є не «воюючою стороною», а живою та діючою Церквою Божою в єдності віри та літургійного спілкування з Російською Православною Церквою та Православними Церквами загалом. Війни, справедливі та несправедливі, ведуть держави, а не церкви. Саме поводження з Церквою як з ворогом носить жахливий характер через те, що члени трагічно конфліктуючих сторін, якщо вони є віруючими, то вірують одній і тій же Церкві. Церква завжди за мир, постійно молиться за мир і робить все можливе, щоб ворожнеча та ненависть між людьми та народами змінилася дружбою та любов’ю. Церква не ділить людей на «своїх» та «чужих», «своїх» та «чужих»; вона намагається в ім’я Бога Любові любити всіх і пастирськи піклуватися про спасіння душ і життів усіх, хто потребує братньої любові та допомоги.

Найкращий приклад такого відношення та поведінки дає нам Українська Православна Церква – її Першоієрарх Блаженніший Митрополит Київський та всієї України Онуфрій, її єпископат, духовенство, ченці та віруючі люди. З цієї причини Сербська Православна Церква з глибоким піклуванням, смутком та братерською любов’ю дивиться на «страждання святих» (Об’явл. 14, 12; ст. 1, 9) в Україні, на утиски, насильство та гоніння, які нинішня українська влада діє проти канонічної церкви, отже, і проти більшості своїх громадян, враховуючи той факт, що це найчисленніша релігійна громада в країні. Гоніння завершилися останніми днями насильницьким захопленням храмів на користь псевдоцерковної розкольницької структури, яка має статус своєрідної «державної церкви» та неформальної інквізиції. Також було оголошено про пік терору, що наближається, Свята Русь (Свята Русь), купіль східнослов’янського християнства і Православ’я в сучасній Україні, Росії та Білорусі.

Києво-Печерська Лавра з її святинями є не лише символом та центром православної України та, ширше, «руського світу» (як би не тлумачили даякі цей термін), а й невичерпним джерелом життєдайної духовності для всього православ’я. Більше того, духовне та культурне надбання Лаври є надзвичайно важливим та зримим елементом не лише України та всієї Росії, а й світу. У світлі цих фактів рішення нинішнього державного керівництва України про вигнання митрополита Онуфрія, чернечої братії та духовної академії з Лаври є не чим іншим, як синонімом жахливого державного терору проти Церкви, а також грубим порушенням його основних прав, релігійної свободи та свободи совісті в цілому. Поведінка українського державного керівництва свідчить про те, що його реальна, а можливо, і кінцева мета полягає в тому, щоб стерти історичну пам’ять і всі сліди споконвічного Православ’я в Україні, щоб змінити той код та історичну ідентичність, які Церква ретельно будувала та зберігала на протягом століть. , від святого князя Володимира й до нині.

Відчуваючи і знаючи, що єдина існуюча в Україні Православна Церква на чолі з митрополитом Київським Онуфрієм мужньо та спокійно несе свій хрест і з надією сходить на Христову та на її Голгофу, ми переконані, що Розп’ятий та Воскреслий Господь – завдяки глибокій вірі, прощення та любов до всіх, навіть до ворогів за власним вибором, щоб дати сили Своєї Церкви перенести всі страждання, які вона повинна і повинна нести. У той же час ми піднімаємо голос, що кричить проти страшної несправедливості, проти державного терору проти Церкви в Україні, яка «вопиє в небо». Ми сподіваємося, що церкви та релігійні громади, а також установи та організації, яким небайдужі мир, справедливість та хоч якийсь порядок у світі, засудять грубе порушення релігійних прав та свобод в Україні.

Гаряче моляся Господу про закінчення братовбивчої війни в Україні та якнайшвидше встановлення в ній благодатного миру, ми з вірою, надією та любов’ю очікуємо на урочистості Хреста та Воскресіння Христового над силами темрява, зла і смерті. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святоє Воскресеніє Твоє славимо.

Сербський Патріарх Порфірій,

предсідатель Священного Синода Єпископів.

(кінець українського тексту)

https://news.church.ua/2023/03/29/patriarx-serbskij-porfirij-vistupiv-iz-zayavoyu-na-pidtrimku-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi/#2023-03-29

https://telegra.ph/serb-prav-crkv-teror-nad-upc-ukr-03-29